Є багато правил хороших
Та одне з них таки золоте:
Справжній вчитель ніколи не зможе
Без любові навчати дітей.    

 І. Олійник
 

Дані віршовані рядки є моїм професійним кредом. Я глибоко переконана, що вчитель – це непросто професія, це – покликання.
 

Все, що відбувається у школі, замислюють і організовують в основному вчителі. А тому саме від них більшою мірою залежить емоційна насиченість, якість та результативність роботи, сама тональність шкільного життя.
 

Педагог-організатор у школі планує і організовує позаурочну навчально-виховну роботу з дітьми, підлітками, молоддю. Вивчає індивідуальні особливості учнів, сприяє розвитку їх здібностей, талантів, навичок самодіяльності, самоврядування, організації змістовного дозвілля і відпочинку. Вживає заходів щодо попередження бездоглядності та правопорушень серед неповнолітніх, пропагує здоровий спосіб життя. Співпрацює з педагогами школи, батьками учнів та позашкільними установами і організаціями.
 

Настановленням та особистим прикладом педагог-організатор повинен утверджувати повагу до принципів справедливості та загальнолюдської моралі: правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, доброти, працелюбства, поміркованості і інших доброчинностей. Зобов’язний додержуватися педагогічної етики, використовувати у своїй професійній діяльності лише гуманістичний підхід до виховання школярів.
 

Керуючись вищезазначеними посадовими обов’язками, я як педагог-організатор уже впродовж 28 років намагаюся створювати у нашій школі усі сприятливі умови для різностороннього розвитку учнів.
 

Визначаю такі основні напрямки роботи:

• координація діяльності шкільного органу учнівського самоврядування  –  учнівського комітету та старостату 5-9-х класів;

• проведення тематичних, правовиховних лінійок на паралелях 5-9-х класів;

• виступів агітбригад, конкурсів, виставок, змагань тощо;організація  змістовного  позаурочного дозвілля та відпочиноку учнів у формі: тематичних вечорів, презентацій, флеш-мобів,

• залучення учнівського колективу до участі у благодійних акціях, доброчинних заходах, волонтерській діяльності;

• максимальна   увага  національно-патріотичному   вихованню   школярів: виховання у них любові та поваги до Батьківщини, державної символіки, рідної мови, пісні, народних традицій, звичаїв, свят;

• пропаганда здорового способу життя та дбайливого ставлення до власного здоров’я;

• превентивна робота з метою попередження негативних проявів у поведінці дітей та підлітків;

• надання консультативної допомоги класним керівникам у проведенні культурно-масової роботи з учнями;

• співпраця з адміністрацією школи, психологом, соціальним педагогом, бібліотекарями, а також з центрами виховної роботи шкіл міста, організаціями, установами тощо;

• вивчення та впровадження нових форми і методів виховної роботи, використання нетрадиційних, інноваційних підходів до організації діяльності.

​

Усвідомлення суспільної значущості своєї праці – не порожні слова. На мою думку – це могутня передумова розвитку педагогічної творчості, зростання педагогічної відповідальності, активності, ініціативи, сміливості в прийнятті педагогічних рішень.
 

Відомий педагог Василь Сухомлинський писав про гармонію трьох понять в педагогічній праці: «треба», «важко» і «прекрасно». З цих трьох мені, як педагогу, доволі часто близьке поняття «важко». Але так вже влаштована людина, що важче легшає, коли зрозуміло, в ім’я чого воно – це важче – робиться.
 

«Сьогодні діти – завтра народ»,  –  саме ці слова В.О.Сухомлинського повною мірою розкривають головну мету, ідею навчально-виховного процесу в гімназії в цілому та допомагають мені як педагогу-організатору спрямовувати педагогічну діяльність у правильному напрямку – напрямку виховання гідних громадян, справжніх патріотів України, чесних, добрих, справедливих людей, яскравих особистостей.