Слова... Кожного дня ми чуємо сотні, тисячі слів, адресованих
нам, або ми самі промовляємо їх для привітання, побажання,
передачі інформації...
Чи замислювалися ви хоча б колись, шановні колеги, над
тим, як впливають сказані слова на наш настрій, емоційний
і душевний стан? Здаються простими, на перший погляд,
часто повторювані протягом дня «здрастуйте», «вибачте»,
«перепрошую», «дякую» тощо, проте без цих ввічливих слів
не обійтися.
Переступаючи щодня поріг свого навчального закладу, ви зустрічаєте допитливі погляди учнів, сповнені любов'ю до дітей обличчя колег-учителів, стурбовані погляди батьків... Скільки запитань, проблем і завдань очікує на вас за шкільним порогом! І всьому треба дати раду, не зважаючи ні на що: погоду, негаразди, настрій...
Мікроклімат вашого навчального закладу, настрій колег і учнів залежить від нас, керівників, управлінців, учителів. По-різному можна реагувати на помилки, допущені в роботі нами, нашими колегами й вихованцями. Адже не помиляється той, хто не працює, чи не так? Можна показати незадоволення, звичайно, своїм виглядом, тембром голосу, дібраними влучними словами... І настрій зіпсовано на цілий день. І в голові думки такі ж похмурі та сірі, як і настрій. А нам усім після нашої «бесіди» йти працювати, до учнів... Саме від нас залежить, чи затишно усім нам у шкільних стінах. Чи є бажання щодня йти на роботу і з хорошим настроєм повертатися ввечері у свою родину? Адже ми не лише вчителі, а й чиїсь другі половини, друзі або родичі.
Залишайтеся толерантними за будь-яких обставин, поважайте себе і дбайте про те, щоб тим, хто працює і навчається поруч із вами, було комфортно і хотілося приходити на роботу і навчання щодня.
