У вчителя велика місія на землі. Він навчає, надихає, запалює, наповнює сенсом життя підростаючі покоління. Як стати таким учителем? Чи існують ступені сходження до професійної вершини? Означимо деякі з них:
-
Визначення та дослідження традицій і новаторства у навчально-педагогічній діяльності учителя.
-
Засвоєння вимог:
-
до особистості вчителя:
-
моральна чистота;
-
духовне багатство;
-
прагнення до фізичної досконалості.
-
-
до його професійної підготовки:
-
досконало знати навчальну дисципліну;
-
ефективно здійснювати навчання/виховання та творчий розвиток учня;
-
любити свій предмет і тих, кого навчаєш.
-
-
-
Визначення понять «творчий учитель» і «учитель-новатор».
Як же стати гарним учителем? Що для цього потрібно? Талант? Мистецтво? Майстерність? Усе це правильно. Але і майстерність, і талант – це на 99% наслідки наполегливої праці. І головне – праці раціональної, що допомагає запобігти витраті часу і бере з передового досвіду головне, суттєве.
Отже, яким має бути ідеальний вчитель? Досвід століть, поява педагогічних програм з узагальненням сучасних вимог суспільства до діяльності вчителя скеровують його роботу за чіткою системою, яка базується на:
-
глибоких і міцних знаннях предмета, його діалектичних основ;
-
уміння цікаво та доступно викладати їх, досягати ефективних результатів;
-
любові до учнів і своєї професії;
-
особистих моральних, духовних і фізичних якостях.
Для того, щоб успішно виконувати свою роботу, педагог повинен мати неабиякі загальні та спеціальні здібності. Загальні здібності – це такі, які визначають високі результати в будь-якій діяльності людей, а до спеціальних належать ті, від яких залежить успіх саме педагогічної діяльності: навчання та виховання дітей. До спеціальних здібностей можна віднести:
-
здатність бачити та відчувати, чи розуміє учень матеріал, який вивчається, встановлювати ступінь і характер такого розуміння;
-
здатність по-різному викладати, пояснювати той самий навчальний матеріал, щоб забезпечити його розуміння та засвоєння всіма учнями;
-
здатність будувати навчання з урахуванням індивідуальності учнів;
-
здатність передавати свій досвід іншим учителям і вчитися на їхніх прикладах;
-
здатність до самоосвіти, включаючи пошук і творче засвоєння корисної для навчання інформації, а також її безпосереднє використання у педагогічній діяльності;
-
здатність формувати в учнів потрібну мотивацію та структуру навчальної діяльності.
Усі ці спеціальні здібності стосуються трьох взаємопов’язаних сторін діяльності, спрямованої на здобування знань, умінь, застосування їх на практиці.
Серед спеціальних здібностей треба виділити здібності до виховання дітей:
-
здатність бути прикладом і взірцем для наслідування з боку дітей;
-
здатність викликати у дитини шляхетні почуття, бажання досягти високих моральних цілей;
-
здатність пристосовувати виховні діяння до індивідуальних особливостей дитини;
-
здатність викликати до себе повагу з боку дітей, користуватися авторитетом серед них.
Серед спеціальних педагогічних здібностей є здібність, яку неможливо однозначно віднести ні до діяльності вчителя, ні до роботи вихователя. Це здатність до педагогічного спілкування. Спілкування є одним із найскладніших компонентів, тому що саме завдяки йому здійснюється головне у педагогічній роботі: вплив особистості вчителя на особистість учня. Здібності до педагогічного спілкування – це гармонійне поєднання загальних комунікативних здібностей, якими повинні володіти педагог.
Особливою сферою прояву здібності до педагогічного спілкування є застосування педагогом схвалення та покарання справедливі.
До особистості педагога ставиться багато вимог. Серед них можна виділити головні і другорядні. До головних вимог належать такі:
-
любов до дітей, до педагогічної діяльності;
-
наявність спеціальних знань з предмета;
-
широка ерудиція, педагогічна інтуїція, високо розвинутий інтелект;
-
високий рівень культури та моралі;
-
професійне володіння різними методами навчання та виховання.
Додатковими вимогами є:
-
комунікабельність;
-
артистичність;
-
оптимістичний характер.
Головні та другорядні педагогічні якості в сукупності складають індивідуальність педагога. Професіоналізм вчителя тісно пов'язаний із творчістю. Справжній учитель – це творець. Рівень професіоналізму педагога залежить від його компетентності (педагогічної, соціально-психологічної, диференційно-психологічної), а також від рівня розвитку професійно-педагогічного мислення.
У кожній дитині закладені невичерпні джерела творчості, які треба розкрити та розвинути, а це може зробити лише той учитель, який постійно дбає про свій творчий розвиток, методичну підготовку.
Таким чином, можна сказати, що творчість вчителя – це виснажлива, але радісна цілеспрямована діяльність, наслідком якої стане навчання та виховання всебічно розвиненої особистості. Справжній вчитель повинен пам’ятати, що основним і кінцевим результатом педагогічної діяльності є сам учень, розвиток його особистості.
Отже, складові частини моделі ідеального моделі ідеального вчителя – це:
-
педагогічна майстерність – високе мистецтво навчання і виховання;
-
високий рівень загальної й моральної культури вчителя;
-
постійне прагнення до самовдосконалення;
-
педагогічні техніка.
Досягти цієї моделі може кожен учитель, але за умови, що він опанує гуманістичну педагогіку та буде віддавати дітям серце. А це і є ідеальний учитель.
