Кожна людина має крила ще з народження. Хтось із нас птах, хтось
янгол, хтось метелик...
У сучасному світі, переповненому егоїзмом, де кожна помилка чи
проступок тиснуть на тебе з неймовірною силою, саме крила
підносять до небес — вдихнути свіжого повітря, повітря свободи.
Кожен із нас має право літати. Кожна людина вільна за своєю природою,
і ніщо не повинно обмежувати її свободу, ніякі звички, заборони,
упередження.
Для когось крила — запах сторінок нової книжки або щойно написаний вірш. Для інших — усмішка коханого чи перший крок дитини.
Діти... Я думаю, що вони розкривають свої крила, коли перша вчителька бере їх за руку. Саме вчителі допомагають малюкам стати особистостями, обрати власний шлях і в більш дорослому, підлітковому віці розправити крила білого птаха, щоб відлетіти в самостійне життя.
Крила... «Людина, нібито не літає, а крила має...» Чи думала Ліна Костенко, якими влучними будуть її слова, коли писала? Ніхто не знає. Але вона точно мала рацію: людина не літає, а крила має...
Життя не завжди нас зустрічає веселкою, але ніколи не можна здаватися, ніколи не потрібно забувати: яка б не була ситуація, потрібно завжди вміти розправити крила наперекір усім негараздам.
