Часто примхи дитини заганяють у глухий кут батьків,
змушують відчувати свою безпорадність, гнів,
роздратованість, сором і абсолютне непорозуміння.
"Чому дитина так поводиться? Що з нею відбувається?"
- такі запитання виникають у кожного хто став свідком
дитячої істерики.

 

Фахівці говорять, що причин такої поведінки небагато. Найосновніша - дитині не вистачає батьківської уваги, і вона будь-яким способом привертає увагу до себе. Серед інших причин таке: істериками дитина протестує проти надмірної опіки й демонструє бажання бути самостійною. Здебільшого це трапляється в родинах з авторитарним стилем виховання, де на кожному кроці заборони: "Туди не ходи, цього не чіпай, так не роби".

Ще одна причина - вияв внутрішнього конфлікту дитини. Можливо вона не виспалась чи була свідком батьківської сварки? Як говорив Януш Корчак: "Дитина недисциплінована і зла тому, що старждає". У причинах її страждань є прихована відповідь чому вона вередує.

 

І пам’ятайте, що нема кращих ліків, ніж любов. Саме любов, яка грунтуєтья на повазі до особистості дитини, швазі до її смаків і вподобань, а не опіка чи контроль.

Якщо хочете уникнути дитячих істерик, нервових розладів, намагайтесь проводити з дитиною більше часу разом. Зробіть усе можливе, щоб атмосфера, яка оточує малюка і вдома, і на вулиці, і в дитячому садочку чи школі, була доброю. Дії батьків під час вередувань та істерик дитини мають базуватися на трьох принципах: зрозуміти, визначити рамки поведінки, виявити співчуття.

 

Найвище щастя дитини - люблячі, розуміючі, добрі батьки.