-
Ви йдете на урок. Поруч нікого немає. Ніхто не сміє відвертати
Вашу увагу. Ваша думка спрямована на основний об'єкт
навчального вивчення. Подумки охоплюєте загальний
зміст уроку і головну мету. Пригадуєте запис
плану уроку — він у Вас перед очима. Зараз слід
добре провести пролог занять: «тема — мета —
мотив — сенс»...
Удома це питання Ви осмислюєте: що маєте в
підсумку? Навіщо людям знати і вміти це?
Чому цей матеріал значущий для кожної людини?
-
Ви йдете назустріч дітям. Вони завжди чекають Вас із
надією на цікаві заняття. Ви йдете до людини. Спілкування з нею триматимете на рівні високої культури, ніжно торкаючись особистості, але не опускаючись нижче культурної норми людського спілкування.
І це Ви здатні зробити. Удома Ви воює спробували «надягти плаття доброзичливості», прибрати «замок» рук, схрещених на животі, розкрити долоні в бік співрозмовника, виголосити позитивне підкріплення на адресу своїх улюблених домочадців...
-
Спершу подбайте про сприятливу психологічну атмосферу. Погляньте на обличчя дітей: чи всі добре почуваються? Чи немає похмурих? Невдоволених? Сердитих? Чи зручно всі влаштувалися? Чи не треба комусь допомогти влаштуватися? Не бійтеся втратити хвилини — потім усе буде надолужено, коли Ви привчите дітей до лагідної турботи про кожного і відповідального ставлення до справи.
Пригадайте, Ви вже пробували вносити в атмосферу домівки цінність, коли казали, що раді всіх бачити, що скучили, принесли всі на вечерю щось смачненьке... Ви знаєте, що підняти атмосферу можна лише через ціннісне привнесення.
-
Тепер чітко оголосіть план і обсяг роботи, мотивуйте дії. Заздалегідь опишіть очікуваний остаточний результат, який ви з дітьми отримаєте наприкінці занять. Запитайте, чи зрозумілий задум.
І це Ви вмієте. Пам'ятаєте, як планували вдома недільний день, коли обговорювали програму недільного відпочинку всією сім'єю?
-
Починайте працювати за планом, складеним удома. Він лежить на Вашому столі, там чітко окреслено етапи, засоби, вказано матеріал. Не бійтеся відходити від плану: Ви до нього легко можете повернутися в будь-яку мить — він же розташований просто перед Вами.
Коли Ви писали план, логіка уроку вже була обміркованою, тому не бійтеся, що Ви втратите цю логіку, якщо раптом діти несподіваною реакцією порушать перебіг роботи. Ви ж удома вмієте поєднувати одночасно домашню роботу і розмову з дітьми, які стрибають навколо Вас...
-
Не ходіть по класу. Не стійте перед очима дітей весь час. Вони від Вас стомлюються. Сядьте за стіл. Або в куточку класу. Центром уваги нехай стане учень. Музику уроку грають діти, Ви лише диригент. Тільки не махайте руками. Сучасний диригент керує оркестром за допомогою міміки, пластики, пози, погляду.
Іще раз пригадайте свою домівку. Ви ж не стоїте весь час перед своєю родиною. Ви сидите в кріслі в куточку... А Ваші діти так тонко відчувають Вашу присутність...
-
Спостерігайте процес розумової роботи дітей. Забудьте про оцінки. Радійте наполегливості та успіхам кожного учня. Супроводжуйте, підтримуйте, спрямовуйте роботу дітей. Контроль передайте дітям: вони нічого не впустять, адже їх багато.
Можливо, Ви це теж умієте? Коли розподіляєте домашню роботу на всіх членів сім'ї. Ви вже навчаєтесь мистецтва залучення в діяльність усіх, а свою постать відсуваєте в тінь. Коли Ви збоку милуєтеся Вашою родиною, Ви ж не боїтеся, що вони про Вас забудуть чи перестануть про Вас піклуватися...
-
Встановіть зв'язок уроку з наступною самостійною роботою дітей удома. Вкажіть дітям, що саме урок розкрив перед ними можливість самостійно працювати для оволодіння матеріалом.
Ви ж казали колись своїм дітям: «Тепер ти вже вмієш... Тепер ти сам спробуй... А тепер ти зможеш....»
-
Висловіть задоволення роботою. Повідомте про самопочуття. Запропонуйте дітям зробити те саме, оцінюючи свою особисту участь у спільній роботі. Можете навіть запропонувати їм поставити собі оцінку за роботу. Не бійтеся — вони ніколи не завищують оцінок.
Це — як прощання з гостями. Ви ж дякуєте гостям, виражаєте задоволення від спілкування з ними, і Ви слухали у відповідь їхні подяки. Тож Ви цілком умієте це робити.
-
Потім знайдіть тихе усамітнене місце і відпочиньте. Подумки проаналізуйте пройдений урок. Зазначте на аркуші, що слід було б внести в наступний урок. Тим самим Ви вже почали його конструювати.
Це як удома... ремонт іде, а в хвилини відпочинку Ви вже вигадуєте новий спосіб майбутнього облаштування квартири. Значить, і це Ви вмієте робити.
-
Послухайте, як звучить Ваш голос: він лагідний І мелодійний? Він виразний і багатий інтонаційно? Він передає впевненість? Він не має в собі наказовості? Не схожий на голос сердитої продавчині, котра безцеремонно спілкується з нами на базарі? Чи немає в його звучанні агресії? Страхання дітей не тільки марне, а й шкідливе, бо провокує надалі хуліганські вчинки протесту в підлітка.
Пригадайте: чи не казав хтось із домашніх: «Не розмовляй зі мною, як учителька» або «Ти наче слідчий кримінального розшуку»? А якщо Вам казали: «Який у Вас дивовижний голос! Ви не співаєте?» — будьте певні: значить, дітям приємно слухати Вас на уроці..
-
Пригадайте минулий урок... Як Вас називають діти? Ви їх, звичайно, на ім'я. Але що чуєте у відповідь? Чи звучить Ваше ім'я, коли вони звертаються до Вас? Якщо не пам'ятаєте, заплануйте на наступному уроці паузу під час безіменного звертання до Вас... Досить раз це зробити, висловлюючи тим здивування: чи не забули діти Ваше ім'я? — як етичну проблему буде розв'язано.
Перенесіть цей досвід додому... Ви звикнете до обоє'язкового звертання на ім'я, і тоді мимоволі навчите цього дітей. Добре було б, прийшовши на батьківські збори, запропонувати батькам вирішити це виховне питання.
-
Знайдіть час супроводжувати перевірку письмових робіт маленькою запискою на адресу учня. Визначіть якийсь позитивний момент у його роботі, заодно назвіть хорошу рису його характеру, підресліть здібності... Висловіть сподівання на нові майбутні успіхи. Супроводжуйте це певними методичними порадами... Якщо введете це в практику, будьте готові до того, що робити це можна лише за умови обов'язкового письмового звертання до всіх дітей. Тут небезпечно знедолити когось, обминувши його увагою.
Вам це буде нескладно, якщо домашні часто чують від Вас добрі слова і підкреслювані Вами позитивні риси всіх членів родини. Але якщо Ви ще не робите такого в сім'ї, то почніть одночасно за двома напрямами: професійним і сімейним. Ви матимете одночасне поліпшення результатів у взаєминах за цими двома напрямами. Потім Вам скажуть: «Пощастило тобі... І учні в тебе хороші, і сім'я теж хороша...»
-
Час від часу знаходьте хвилинку для того, щоб виявити ставлення до того, що відбувається за вікном: мороз, сонце, дощ, туман, наближення свята, помітно ознаки весни або літа, осені чи зими, відсутність однієї дитини на уроці («Шкода! Його нам так не вистачає»).
Пробуйте вплітати реальні події сьогодення в контекст навчального матеріалу та організованої роботи. Для такого зв'язку є глибокі підстави: життя цілісне і єдине у своєму перебігу.
-
Звичайно, рекомендацій щодо Вашого костюму давати не можна, та й навряд чи можливо. Однак слід пам'ятати, що діти бачать постать учителя перед собою протягом шести годин, спостерігаючи або красу, або порушення елементарних етичних аконів, сприймаючи високу гігієнічність або неохайність і неакуратність форми.
Добре було б пам'ятати, що діти люблять новизну, незвичайність, а підлітки — яскравість і оригінальність. Тож учителю доводиться ставати перед дзеркалом, аби оцінювати свій зовнішній портрет. -
Урок — це Ваш витвір. Ніхто не владний над перебігом уроку і ніхто не сміє втручатися в зміст організованої Вами роботи.
Не дозволяйте руйнувати єдність педагогічного процесу. Діти гідно оцінять Ваші тверді принципи, заодно вони вчитимуться у Вас серйозного ставлення до своєї праці.
